Прокатний валик для полинних і бездимних сигар (мокс) 18 см х 6 см х 2 см

Специфікація Маленький валик 18 см х 5 см х 1 см

Питання: Чи можна праску застосовувати вздовж хребта? Чи не пошкодить це випадково якийсь орган, який необов'язково піддавати моксі?

Під час викривлення хребта праску можна застосовувати вздовж хребта, це не має пошкодити пацієнтові. Іскривання викликаються надлишковим рлунг (гіпертонія м'язів), так що розігрівання в цьому місці буде тільки на користь усім внутрішнім органам, які мають свої точки в цій зоні. Однак, щоб уникнути недомислень, необхідно все-таки виконувати пульсодіагностику, щоб контролювати всі процеси в період активної терапії. Мокса є надактивним методом впливу на енергію та тіло людини, тож залишати без уваги нічого не треба. Після мокси методом прасування вздовж хребта, гіперактивні м'язи розслабляються й хребці мають прийняти природну позицію. Але чим сильніша запущеність хронічного розладу, тим більша кількість сеансів мокси потрібно виконати на цю зону та на загальні точки рлунгу.

Методів мокси є досить багато, але зовсім не обов'язково вивчати та володіти всіма. Досить освоїти один, два або три способи і постійно удосконалюватися в їх виконанні. Також шкідливий компіляційний підхід, коли суто механічно змішують різні школи медицини або застосовуються різні за систематикою методи діагностики та терапії. Зазвичай, добрий цілитель використовує один або два способи мокси та вдосконалюється в межах цього методу. Такий підхід характерний не тільки для тибетської медицини, але й для інших аспектів східних традицій, наприклад, вух, духу, живопису, музики тощо.

Використовуючи будь-який із перерахованих вище прийомів мокси, розігрівання точки або зони тіла, робиться до появи чітко окресленої червоної плями на шкірі. На розігрівання однієї точки йде приблизно 10-15 хвилин, але в разі сильного охолодження органа моксу може тривати й довше. Водночас завжди треба орієнтуватися з індивідуальних особливостей пацієнта. Прогрівання треба виконувати так, щоб не зробити опіку. У міру нагрівання зони тіла, сигару треба підіймати трохи вище. Якщо ця точка під час мокси дуже швидко почервоніла, то це може свідчить про сильний дисбаланс доші рлунг у органі або взагалі в тілі. У такому разі зупинятися не треба, необхідно продовжити прогрівання далі. У разі сильних розладів допускається робити опіки під час виконання мокси до появи пухиря. У літературі наводяться 4 типи опіків: від появи легкого почервоніння, до спалювання шкіри до пухиря. У кожному разі цілитель має орієнтуватися за ситуацією й вибирати ступінь впливу залежно від сили розладу або доцільності. Наприклад, якщо немає можливості системно робити процедуру мокси, можна зробити один раз сильний опік і вплив на орган зберігатиметься тривалий час, оскільки в місці опіку відбувається постійний запальний (гарячий) процес, що створює тривалий грівальний ефект. Щодо кількості самих процедур, то зазвичай спочатку призначають 10 сеансів, потім треба зробити перерву від 5 до 10 днів (перерив робиться для того, щоб уникнути звикання організму до постійного впливу тепла). Сеанси мокси можна робити щодня, через день або в будь-якому іншому режимі, головне, щоб це було більш або менш системно. У разі сильних розладів моксу краще робити щодня впродовж 10 днів. Якщо на другий день зберігається опік, це місце краще не фіксувати, можна прогрівати інші точки, які будуть також пов'язані з органом, на який виявляється дія.

Добре робити моксу недовго перед сном і в інший час пацієнт не п'є, не їсть і не навантажує тіло роботою, від цього ефект від прогрівання збільшується. Днім найкраще робити моксу під час домінування тієї доші, з якою у пацієнта є проблема. Наприклад, у разі розладів рлунг (віта) краще робити моксу під час домінування рлунг, це з двох годин дня, до шести годин вечора або з двох годин ночі, до шести годин ранку.У системі тибетської медицини заведено наступну поділку доби на домінантні періоди трьох дош: стегон (слізь), трипа (жовтий), рлунг (ветер). Бедкен домінує із шести годин вечора, до десяти години вечора та з шести годин ранку до десяти годин дня. Трипа — з десяти до двох годин дня й у такий же годинник уночі, а рлунг із двох годин дня до шести годин вечора та в такий же годинник уночі. Знаючи яка саме доша в дисбалансі цілитель робить моксу в той час, коли ця дошка домінує. Але, зазвичай, через різні обставини, виконати це правило буває дуже важко. У цій ситуації можливе виконання мокси в будь-який інший час, це не завдасть шкоди, але ефективність процедури трохи знизиться.

Цілитель, який має передавання в тентрійські методи медицини або інші тибетські фізичні практики, що відповідають за ваджрне тіло (енергію), здатний посилювати дію мокси, застосовуючи візуалізації божеств «тантричного пантеону» і мантри сили. Якщо цілитель володіє досконало такими практиками, він здатний виконати вплив на проблемний орган без мокси або ліків, використовуючи тільки силу візуалізації й енергію мантр. Цей метод може бути використаний і для лікування на відстані, коли цілитель не вступає в контакт із пацієнтом безпосередньо. Такі фізичні практики необхідні цілительові та для захисту від провокацій, які можуть перейти від пацієнта до нього, силою візуалізації та мантри створюється захисне коло.

мітник, який збирається практикувати тибетську кухня, одних теоретичних знань недостатньо. Він має постійно удосконалюватися на практичному рівні як у невидимому аспекті, так і в прикладному. Метод мокси можна застосовувати до самого себе.

МОКСЫ ЛЕЧАТ:

• будь-які застудні та запальні захворювання
• хронічні захворювання
• неврологічні захворювання
• хвороби сечостатевої системи
• розлади психіки, депресії
• епілепсію
• вегетосудисту дистонію
• радикуліт
• озноб, синдром холода
• дисменореї

Протипоказання: онкозахворювання, хвороби крові, патології, що вимагають оперативного втручання, і важкі форми серцево- судинних захворювань.

ЯК РОБОТАТИ СИГАРОЮ

Знайдіть точки відповідності хворому органу або органам, якщо захворювань кілька (див. малюнок). Займіть зручне положення та запаліть свічку, над полум'ям якої розпаліть сигару. Спочатку зробіть неконтактне прогрівання під назвою "прасочка": приблизьте запалений кінець сигари на відстань 2-3 см до обраної точки на долоні та робіть рухи в боки, як праскою. У такий спосіб ви впливаєте як на точку, так і на велику зону поверхні тіла. У цей час ви відчуваєте тільки приємне тепло, але в жодному разі не біль. Кожна зона прогрівайте приблизно 5-7 хвилин. Потім використовуйте т.н. "клювальний метод". Водночас підпаленим кінцем швидко піднесіть сигару до точки (на відстань 2-3 мм), а потім так само швидко віддаляйте ( умовно воробів журавлине рисове зерно). Важливою умовою методу є постійно мінлива відстань між поверхнею тіла та запаленою сигарою.

Крім того, ви можете придбати спеціальні пластинки та полинні палички, для глибшого контактного припалювання. У цьому разі на кожну точку (по черзі) поставте пластинку, у центральний отвір якої вставте "міні-сигарку" — полину паличку та підпаліть. Паличка швидко згоряє, розповсюджуючи димок із полину за точками, а пластинка розжарюється й починає гріти. Цю методику можна використовувати як завершальну процедуру після неконтактного припалювання. Але хоч як ви прогріватимете точки, мокси не ушкоджують поверхню тіла — після припалювання залишається лише почервоніння, яке швидко зникає. Курс лікування — 5-10 щоденних сеансів, залежно від важкості захворювання.