Ефірна олія полину: властивості та застосування полиної олії

Полин починає рости з ранньої весни, цвіте з червня до кінця літа, а її плоди дозрівають восени — у безлічі країн світу вона вже тисячі років використовується в народній медицині; офіційна медицина застосовує її в 24 країнах світу. Виражені лікувальні властивості полину пояснюються передусім великим вмістом в ній ефірних олій — є різновиди, у яких ці олії становлять майже 3% сухої ваги.

У давнину полинь використовували на Русі як потужний дезінфікувальний засіб: з її допомогою охороняли хатній скот; у селянських збах полиню окурювачі приміщення, вішали скрізь віники з неї: це знищуючи комах — тарганів, бліх, клопів; у її відварі стирали білизну, щоб усунути вошей; у місцях, де зберігалися рукописи, теж завжди тримали багато полину — вона захистяла пергаменти та папір від гниття й шкідників.

Ефірна олія полину дійсно має виражені бактерицидні властивості — у природі це може мати як корисний, так і негативний вплив. Наприклад, у присутності полину погано ростуть гвоздики, шавлії, гергіни, кмин, льон, гірше виходять насіння, а пилок проростає повільніше.

Водночас низка різновидів птахів, від найдрібніших до самих величезних, з успіхом використовують природні властивості полину для гігієни свого житла: як горобиці, так і орли пестять полин у вогні — вона знищує кліщів і бліх; є й такі птахи, які влаштовують собі цвяхи з однієї полини — наприклад, сорокопути, невеликі хижаки, поширені в Америці, Африці, Євразії — у Росії, зокрема.

Цілющі властивості ефірної олії полину

Про те, що саме ефірні олії надають полину цілющих властивостей, знали ще античні медіаки: римські воїни приводили гармати полину до ніг, щоб легше витримувати важкі переходи та менше втомлюватися; у середньовічній Європі в аптекарів був популярний полинний порошок — Arte misia cina, і привозити його зі Сходу. Європейці не здогадувалися, з якої рослини він діставався, хоча полинь росла скрізь, а купанці не поспішали їх просвічувати; використовувався цей порошок, як найкращий засіб проти глистів, але у великих дозах він був небезпечний — викликав не тільки запаморочення й головного біль, але й запалення. Пізніше полинь використовували як дезінфікувальний засіб, під час епідемій холери та чуми — часто їх поширення вдавалося зупинити.

У Давній Русі багатьох хворих лікували, поміщаючи їх у спеціальну камеру з дерева — дуже тісне приміщення, наповнене різними розпареними рослинами — полин серед них становила чималу частину.

У середині XX століття полин стали серйозно досліджувати вчені — тоді з полину цитварної, поширеної в Середньій Азії, виділяли речовину сантонін — сесквітерпеновий лактон, що має багато цілющих властивостей. Сесквітерпенові лактони є в багатьох рослинах — це сполуки з високою біологічною активністю, і полину — це різновид рослин, особливо ними багатий: з представників роду Artemísia цих сполук виділені сотні. Завдяки їм, полину та її препарати мають лікувальні дії: протизапальну, знеболювальну, імуномодулювальну, відхаркувальну; кардіотропну — покращують кровопостачання серцевого м'яза; цитостатичним — ушкоджують патологічні (ракові) клітини та викликають їхню загибель; а також сприятливо впливають на роботу центральної нервової системи: нормалізують процеси збудження та гальмування, покращують кровопостачання клітин мозку та ін. Антимікробна активність полину та її ефірних олій така висока, що фармакологи не перестають досліджувати ці її властивості — не дарма полин офіційно визнана ефективними ліками.

Сантонін дуже довго був єдиним сильнодійним протигалістним засобом — діє він переважно на аскарид; у XX столітті Росія була основним його постачальником на фармацевтичних ринках світу.

Отримують і отримують його з полину цитварної, але сьогодні він застосовується тільки в ветеринарній практиці, а для лікування людей від глистів створені інші, безпечніші препарати.

У великих дозах сантонін може викликати судоми, зупинку дихання, порушення слуху, зору (зокрема відчуття кольору), нюху та навіть спальянтів.

Про все це треба знати хоча б поверхнево — це пояснює багато властивостей ефірної олії полину, яка може бути корисною та лікувальною, але також і дуже небезпечно — застосовувати олії деяких видів полину самостійно фахівці категорично Заборонено.

Так, у олії широко поширеної полину звичайної високої концентрації міститься туйон — дуже токсична для людини речовина групи кетонів, що має сильну подразнювальну дію та здатне провокувати викидки; в ароматерапії ця олія взагалі не можна використовувати.

З іншого боку, один із популярних міцних алкогольних напоїв — абсент, містить дуже багато туйону, оскільки готується на екстракті гіркого полину. Напій з'явився наприкінці XVIII століття в Європі, і швидко здобув популярність, особливо в жінок (що не дивно, оскільки полин — рослина жіноча), але вже до початку XX століття він був заборонений у багатьох країнах світу, і навіть визнаний Чамоном; абсент тільки до кінця століття.

Олія полину звичайної часто застосовується під час виробництва інсектицидів, у парфумерії та косметології, але її застосування суворо обмежується.

Видів полину, однак, багато — приблизно 400, і приблизно 200 з них практично вивчені; у Росії та країнах СНД трапляються понад 170 різновидів.

Наприклад, олія полину тавричної допомагає у разі болів у серці — її використовують під час виробництва препарату тауремизу, призначеного для збудження центральної нервової системи та посилення серцевих скорочень.

Гнойну ангіну можна вилікувати, якщо 5-6 разів на день наносити на конвалії по 2-3 краплі олії полину.

Дуже високою антимікробною активністю має олію полину лимонної: у народі цю полину застосовували під час застуд і грипу, шлунково-кишкових захворювань, а зовні — для лікування виразок і гнійних ран.

Ефірна олія полину лимонної знищує мікроби в повітрі приміщень; під час приймання всередину уповільнює дію алкоголю, знімає важкість у голові — полегшує навіть інсульти; допомагає під час жовтухи. Всередину олії деяких видів полину приймають по 1-2 краплі 2-3 рази на день, розчиняючи їх в 1 ч. л. меду.

Дослідження сибірських вчених показали, що полинну олію сприяє розсмоктуванню набряків, спричинених запаленнями, а також допомагає в лікуванні сильних термічних опіків III-IV ступеня — шкірні покриви загоюються швидше.

Ефірна олія різних видів полину має й інші лікувальні властивості. Вона стимулює діяльність шлунка та кишківника, посилює виділення жовчі, покращує апетит, нормалізує знижену кислотність шлункового соку. У разі запальних захворювань дихальних шляхів, грипу та інших ГРВІ, бронхіальної астми, коклюше, бронхіту, кашлю, нежитю, нежитю масло полину має антисептичну дію; у разі болів у м'язах, ревматизму, артриту — протибольову дію.

У народі полинну олію застосовували у разі головного болю, анемії, хвороб печінки, затримки місячних, жіночих захворювань, водянки, малярії. Вона допомагає відновити ослаблений слух, знімає дратівливість, усуває млявість, позбавляє безсоння та депресії; застосовується під час лікування істерії, тиків, неврозів.

Зовнішньо застосовується у разі грибкових захворювань, вугрової висипки, шкірних пошкоджень і запалень; усуває запах із рота. З олією полину можна робити масаж — 2-3 краплі на 10 мл базової олії; аплікації — 7-8 крапель на 10 мл; приймати ванни — 1-2 краплі розчиняти в емульгаторі; збагачувати косметичні засоби — 2-3 краплі на 10 мл.

Під час вагітності олія полину протипоказано. Не можна застосовувати його довше місяця — потрібно робити 2-місячну перерву та перевищувати дозування — це може викликати описані вище побічні ефекти.

Застосовувати ефірну олію полину в будь-яких цілях можна тільки після консультації з фахівцем — кваліфікованим ароматерапевтом, і обов'язково робити тест на переносність